На білих полотнах дороги до раю,
Вже тисячі наших незримих слідів…
Вклоніться Героям! Вони не вмирають,
Вони завжди з нами – усі, як один!
Війна... Вже більше десяти років наша країна втрачає
кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією. Серце
крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа
за мужніх Героїв,які віддають найцінніше -своє життя.
Сьогодні ми згадуємо Василя Попика, нашого земляка,
який поклав своє життя за свободу України. Народився 7 січня 1975 року в селі
Пітушків. Він з дитинства знав, що таке праця і відповідальність, допомагаючи
батькам та дбаючи про молодших братів.
Після одруження переїхав у Підгайці, працював у
«Дубноводоканалі». У квітні 2023 року він став до лав ЗСУ. Як старшина I статті
морської піхоти, Василь виконував бойові завдання на передовій. 18 жовтня 2023
року він загинув на Херсонщині, віддавши життя за нашу свободу.
Втрата сина стала непоправним ударом для матері,
вона не пережила болю й за кілька днів після його загибелі відійшла у вічність.
Немає коментарів:
Дописати коментар